Константи життя: «Віртуози - 43»

Генеральний директор Львівської національної філармонії Володимир Сивохіп про нову едицію фестивалю"Вітруози", що відбудеться з 16 травня по 2 червня.

 

 

Україна перебуває у часі великого зламу — емоційного, геополітичного, національного. Я помічаю його відображення у нашому титульному філармонійному фестивалі  «Віртуози», що пройде уже 43-й раз. Цьогоріч його концепція визрівала часом інтуїтивно, але, зрештою, проявила головні паралелі музики й цінностей, які нам означує саме життя.

 

Почну з останнього концерту-закриття «Симфонія. Любов»  2 червня. На світову прем'єру своєї Третьої Симфонії очікує Богдана Фроляк. Це не перший випадок, коли Філармонія замовляє сучасному композитору твір. Але коли ми говоримо про «Віртуози», подію популярної класичної музики, а не фестиваль «Контрасти», де звучить сучасність і власне там найчастіше проходять першовідкриття, — це незвично, і цього року таких особливих прем'єр буде кілька.

 

У замовленні одразу була означена дотичність до фортепіанного циклу Василя Барвінського «Любов». Він написаний 110 років тому на іншому зламі, коли молодий Барвінський навчався у Празі. У Європі відхід від старого романтизму та віяння нової естетики модерну, ймовірно, надихнули його на музику, де, з одного боку, він оспівує себе самого — самотність, потребу любові, але також й основні константи життя — біль, боротьбу та перемогу.

 

Триває боротьба

 

…і ми прагнемо перемоги вселюдської, перемоги гуманності й відтак перемоги в війні. Очевидно, Барвінський ще не був у передчутті Першої світової війни. Він прагнув перемоги любові, адже був тоді закоханий у молоду Наталію Пулюй. Але ця філософія життя — від журби до тріумфу, стає для нього визначальною.

 

Відкриття Фестивалю 17 травня, незважаючи на різні твори у програмі, має назву «Цвіт папороті». Євген Станкович, наш визначний сучасник, ще у 1978 році написав фолк-оперу «Так цвіте папороть». Цій прем’єрі не судилось відбутися, — коли вже майоріли афіші, були запрошені делегації слухачів, радянська цензура вирішила заборонити твір. Так, він був надто яскравим, сповненим вільного українського духу, а попереду було понад 10 років до розвалу імперії. Але цього разу, вперше в Україні, ми виконаємо симфонічну сюїту за мотивами згаданої опери, що лише набуває актуальності.

 

У ній оспівується квітка папороті, яка є своєрідним символом чистоти й має потужну міфологічну ціль, що здатна розкрити у людині найкращі її якості. Паралель від цього містичного, але українського духу — до перемоги, — проходить через весь фестиваль, адже наступний день після відкриття пройде програма оркестру INSO, 18 травня — «Передчуття». 

 

«Перша повітряна тривога»

 

Звучатимуть композиції, які в той чи інший спосіб народжені сьогодні, якщо не на зламі тисячоліття, то точно на зламі боротьби й очікування. Музика сучасних українських композиторів — «Святий Боже» Родіна написаний на мотиви церковного співу, але написаний в Києві під час повітряної тривоги. А ще одна світова прем'єра Євгена Оркіна «Високий замок» також відбудеться на фестивалі. І цей твір написаний на замовлення оркестру INSO-Львів. У цій паралелі, звісно, описується і твір Мортена Єссена — данського композитора, який приїде зі своїм проєктом-присвятою Україні під назвою «Київ» разом зі скрипалькою Наталією Гордєєвою. Програма 30 травня у Львові називається «Перша повітряна тривога».

 

Тим часом 26 травня програма диригентки Вікторії Жадько з «Віртуозами Львова» презентує твір української композиторки Алли Сіренко «Меса для України», написаний з вірою, що ця Україна відбудеться — коли 35 років тому, вона тільки мала народжуватись. Зараз, в час боротьби, твір здобуває нову ідею, стає молитвою для України. 

 

28 травня з Дніпра у Львів приїздить відомий диригент Айдар Торибаєв, для якого приїзд на Віртуози буде пов’язаний із ностальгією, адже впродовж 2007-2013 років він був головним диригентом та художнім керівником Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії. 

 

Ми побачимо гостей фестивалю — 1 червня приїздить співачка Серін де Лабо, яка вивчає український репертуар, тобто європейський репертуар інтегрується в наш контекст. Як правило, теоретики пишуть про пошуки українського в європейському контексті. А зараз європейська суть вплітається в українські контексти реалій і це також є новизною. Продовженням цієї лінії є твір, що на Концерті-закритті 2 червня звучатиме як прем’єра: фортепіанний концерт Віктора Косенка.

 

 

Відродження у європейському контексті

 

Косенко мав коротку й трагічну мистецьку долю, але як автор, піаніст і педагог і залишив надзвичайно важливу, у першу чергу, фортепіанну спадщину, — не тільки для дітей, а й один з найбільших фортепіанних українських концертів першої половини ХХ сторіччя. Більш відома його перша частина, але є ще дві — дописані й оркестровані Левком Ревуцьким разом з Георгієм Майбородою. Саме ця версія у виконанні Академічного симфонічного оркестру філармонії з солісткою Віоліною Петриченко буде реанімована. Музика і самого Майбороди звучатиме на фестивалі, а саме його надзвичайно колоритна «Гуцульська рапсодія». Композитор з Центральної України занурюється у карпатський мелос, показуючи його у всій красі, це також говорить в певному сенсі про нашу незламність і єдність культури.

 

У виконанні Одеського національного оркестру звучатиме неперевершений, вже вічний «Карпатський концерт» Мирослава Скорика. Під час війни ми як ніколи стали усвідомлювати, що маємо чим гордитись і ми маємо за що боротись. Напевно, це є основна квінтесенція цього фестивалю, про яку, мабуть, треба найбільше говорити. 

 

Програма 19 травня наповнена збігами історичних потрясінь — наприклад, твори Ервіна Шульгофа, Леоша Яначека та Богуслава Мартіну, були прив'язані до перипетій своєї епохи. У випадку чеських композиторів музика відображала замилування рідною країною, яка також завжди була під загрозою імперіалізму і завжди мріяла про свою незалежність. 

 

Найяскравішим твором, який буде про це говорити — Друга симфонія Сібеліуса. Це твір, який оспівує колізії становлення Фінляндії протягом багатьох століть, і зрештою здобуття неї незалежності понад сто років назад, і саме Сібеліус як найкраще співав в Другій симфонії. 

 

Солідарність з Україною

 

Не можемо оминути увагою і гостей, які проявляють солідарність з українцями своїм приїздом: польський диригент Вінсент Козловський виконає програму 24 травня з Академічним симфонічним оркестром. 1 червня відбудеться друга подія оркестру INSO-Львів, тобто від «Передчуття» ми доходимо до «Мрії», адже зараз перемога є нашою спільною мрією. 

 

Партнер філармонії, британський диригент Пол Манн, у своїй програмі представить ще одну прем’єру, написану для фестивалю — це твір Дерека Скотта «Павана». Історія павани у Львівській філармонії символічна. «Паваною» Моріса Равеля ми завершували минулий, ювілейний 120-й концертний сезон. Його паралель проходить з мотивами жалібної павани у творчості Скорика, а зараз «Павана» Дерека Скотта буде присвячена жертвам війни в Україні. І ось відходячи від такої теми ми розуміємо, я вже сам чітко зрозумів про що цей фестиваль, це так, це про біль, це про боротьбу і це про перемогу. 

 

Маю відзначити виконавців, які є у фокусі фестивалю: наші три основні академічні колективи – і Академічний симфонічний оркестр, і оркестр INSO-Львів, і «Віртуози Львова». До них долучаються квартет «Фенікс» (25 травня) і ансамбль «Серенада» (1 червня). У їхніх програмах простежуються важливі паралелі музики початку минулого сторіччя. Паралелі українця Бориса Лятошинського і поляка Кароля Шимановського, який, можливо, в інших історичних обставинах мав шанс залишитись українцем. Це важливо, адже сьогодні ми всюди підкреслюємо нашу європейську єдність і нашу вдячність сусіднім народам, які нас підтримують. 

 

Музична Шевченкіана буде представлена окремим проєктом 23 травня, добірними солоспівами українських композиторів на слова Кобзаря, які виконують Станіслав Бадрак, Ярослав Мигаль і Мирослав Драган. 

 

Для майбутніх поколінь

 

Традиційною є участь оркестру «Академія», де 22 травня виступить більш як 10 яскравих солістів-виконавців, ще студентів, які покажуть свою майстерність, в тому числі й майстерність у творчості українських композиторів, зокрема, у творчості Мирослава Скорика: звучатиме його «Синхронізація» для альт-саксофона. До цієї ж лінії фестивалю відноситься проєкт 29 травня під назвою «Молоді віртуози віолончелі», цвіт нашої молодої музичні культури, але й наше майбутнє, для якого ми засвідчимо  «промінь світла». Невипадково я скористався назвою концерту 31 травня від Національного одеського філармонійного оркестру: у контексті прем'єр у його виконанні прозвучить «У полум’ї пісні» на вірші Ліни Костенко, Едуарда Резача. 

 

Новопрочитання циклу «Пір року» Антоніо Вівальді також лунатиме на «Віртуозах» 19 травня, а 25 травня пройде «Вівальді — з нами» від новоствореного ансамблю «Terra Barocca»: ця програма скомпонована для того, щоб вічність завжди залишалася у наших думках. 

 

Озираючись на 5–6 років назад, згадую свої сумніви, коли ми першими в Україні почали працювати зі спадщиною Томаса де Гартманна, і наші концерти стали «відкриттям» цього українського композитора. Зараз з його творчістю прекрасно працює і оркестр INSO-Львів, і 31 травня Національний одеський філармонійний оркестр презентує його віолончельний концерт з американським солістом Меттом Хаймовіцем. Переконливим фактом є й дотичність Сергія Борткевича до української музичної історії. 

 

Це означає, що їхні твори стали частиною нашої культури, попри ті важкі історичні обставини, в яких вони народжувались. Тож я хочу побажати фестивалю й далі боротися, мріяти та перемагати.

06.05.2024